Виховна година
Тема: « Всім серцем любіть Україну свою».
Мета: розвивати знання про Україну, як незалежну державу з
давньою славетною історією, багатою культурною спадщиною, власними традиціями,
розвивати прагнення в учнів бути свідомими громадянами України, її патріотами,
виховувати почуття гордості і любові до Батьківщини.
Обладнання: рушники, вишиті орнаменти, національний чоловічий і
жіночий одяг, вишиванки, презентація.
Хід уроку
Учитель.
І сотворив бог небо голубе,
родючі землі, і зелені трави.
Дніпрові води й жито золоте. І
райських птиць, що звуться солов’ями.
Людей чудових тут він поселив, і
дав їм мову, що в душі співає.
І вільний дух в серця їм поселив,
і рай назвав цей Українським краєм.
Нам пощастило народитися на цій
чудовій землі, де проживають наші батьки, батьки наших батьків. Тому ми цю землю
називаємо нашою Батьківщиною, яку ми любимо,
цінуємо і поважаємо її минуле та
традиції.
Любов у
нас до Батьківщини
Іде із
серця глибини.
Ми – патріоти України
ЇЇ ми
дочки і сини
Запитання: Як ви вважаєте патріотами своєї держави можуть бути
тільки дорослі, чи й діти?:
Учень: діти
Запитання: А що потрібно дитині для того, щоб відчувати себе
справжнім патріотом України, її громадянином?
-
Добре вчитися, щоб в майбутньому
оволодіти спеціальністю та приносити користь.
-
Брати активну участь в житті класу та
школи, щоб відчувати свою причетність до життя класу, школи.
-
Займатися спортом, щоб в майбутньому
прославляти своє рідне місто, а можливо і країну, бути сильним та здоровим.
-
Поважати і шанувати старших людей
-
Приймати участь у різних акціях: «Напиши
листа воїну», « Валентинки для бійців АТО», допомога теплими речами, продуктами
харчування. Такими діями показували повагу і підтримку бійцям.
-
Вивчати рідну мову, історію, звичаї, традиції , культуру
українського народу, народні та державні символи.
Учитель: Україна є незалежною , суверенною державою,
тому вона має свої державні символи і пишається ними.
Зараз ви
послухаєте одну легенду і зрозумієте про що йде мова.
Учень. (легенда)
За давньою
легендою давно-давно жила собі одна жінка. І було в неї три сина. І росли сини
чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє
життя. Підросли вони і вирішили піти у світ і прославляти свою матусю. Вирушив
в дорогу найстарший син. Мати на згадку про себе подарувала йому золоту корону
з трьома промінцями. Пішов син між люди. І за трьохпроменеву корону, яка
зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя, дали першому
синові ім’я Тризуб
Настала черга
середнього сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми
звитяжними ділами прославляв він свою матір і одержав середній син ім’я Прапор.
А там, де був
найменший син, завжди лунала дзвінка, захоплююча пісня. Адже мама своєму
наймолодшому сину подарувала гарний голос. І одержав молодший син за свій голос
і великий спів ім’я Гімн. І з того часу ідуть поруч три брати Тризуб, Прапор і
Гімн і прославляють рідну землю. І там де вони проходять, лунає урочиста пісня.
Учитель: Я думаю, що ви
зрозуміли про які символи нашої держави буде іти мова. 24
серпня 1991 р проголошено незалежність України Як кожна незалежна держава
Україна має свої символи.
Учень: Тризуб-герб
України. Це ще родовий знак князя Володимира. З давніх часів тризуб шанують як
магічний знак, своєрідний оберіг. Тризуб викарбований на монетах. Він символізував
поділ Всесвіту на небесне, земне й потойбічне, поєднання природних
стихій-повітря, води й землі.
Знак країни
головний
Це тризубець
золотий
Він – як сонце в
небі синім
В ньому слава, в
ньому сила
В нім священне слово «воля»,
Що рятує від
неволі.
Учень: До державних символів відноситься Прапор.
Державний прапор України був затверджений постановою Верховної Ради від 1992
року. Прапор складається з двох смуг: блакитної та жовтої, синє небо над
золотою нивою. Блакитний - чисте небо, колір води, жовтий – багатство України -
хліб, золотий степ, залитий сонячним промінням.
Якщо змішати ці кольори, то
утвориться зелений колір - колір життя.
Прапор – це державний символ,
Він є у кожної
держави
Це для всіх – ознака
сили
Це для всіх ознака
слави
Синьо жовтий
прапор маєм
Синє небо, жовте
жито
Прапор цей
оберігає
Він святиня.
Учитель: Коли ми святкуємо день прапора?
Учень: 23 серпня.
Учень: третій державний символ Гімн - це урочиста державна пісня «Ще не вмерла Україна». Слова гімну написані українським поетом Павлом
Чубинським, музика Михайла Вербицького. Жодному нашому творові української літератури
не судилася така велична і трагічна доля. Велична , бо ньому втілена
споконвічна мрія народу стати суверенним, здобути волю, незламна віра у
відродження України. Трагічна, бо понад століття пісню – гімн переслідували,
вбивали, забороняли, та як не намагалися-не вбили . Тисячі синів українського
народу зі словами гімну на устах боролися і продовжують боротися за волю
України. Тому гімн виконують стоячи. Він підносить дух українців. Цією піснею починається ранок,
закінчується день. Всі
найбільші події на території країни починаються з урочистого виконання гімну.
Слова палкі
Мелодія врочиста
Державний Гімн
Ми знаємо усі
Це наша клятва
Заповідь священна
Хай чують друзі й вороги
Що Україна вічна
Незнищенна
Від неї лише світло навкруги.
Учитель. А ще народ України має свої споконвічні народні символи :
мамина пісня (колискова), батьківська хата, дідусева казка, бабусина вишиванка,
лялька мотанка, калина біля вікна, верба біля річки, чорнобривці, що посіяла
мама, український рушник.
Учень: Український
рушник. Від сивої давнини і до наших днів, в радості і в горі рушник
- невід’ємна частина побуту українців. Ознакою охайності і працьовитості кожної
жінки була прибрана хата, а в ній чистий рушник. Не було жодної в Україні
оселі, навіть найбіднішої, яку б не прикрашали рушники. Кожна господарка хотіла
показати себе, яка вона майстриня. І чим більше висіло рушників, тим люди жили
краще. Минають роки, але вишитий рушник так і посідає в Україні особливе місце
і супроводжує протягом усього життя – і в радості і горі
Учень:З рушником вшановували появу на світ малюка. Маленьких
дітей замотували в пелюшки, а зверху на пелюшки сповивали тонким, м’яким
рушником , який називали сповивальником.
Учень: Накривали рушником хліб який постійно стоїть на столі.
Зустрічають гостей хлібом і сіллю на вишитому рушнику (прояв високої
гостинності і поваги до гостей)
Учень: Накривають кошики з паскою чи яблуками, коли несуть
святити до церкви.
Учень: Рушник використовували і в обряді будівництва хати. Потім ці рушники дарували
майстрам.
Учень: коли сватали дівчину, то будучи згодною, вона подавала
рушник сватам, а коли ні то гарбуза.
Учень: дарували на весілля. Красивий рушник приносив
урочистість, створював гарний настрій на весіллі.
Учень давали на дорогу, обвішували новобранців з ніг до голови
на знак побажання щасливої дороги й найскорішого повернення, як пам'ять про
дім, побажання щасливого майбутнього.
Учень: в хаті обов’язково повинен бути рушник оберіг. Він оберігав від домовиків. На таких
рушниках з обох боків вишивали обереги і обов’язково так, щоб нитка не
переривалась у вишивці. Цей рушник боронив хату від нечистей.
Учень Прибирали хату рушниками в кожній місцевості по своєму.
Тому в Україні зафіксовано близько 100 технік вишивання . Для давніх рушників
властиво один, два, рідше три кольори. Пізніше почали вишивати багатьма
барвами. Але найбільше червоного кольору. Цей колір дуже любили наші прабабусі.
Вони вірили в те, що цей колір буде оберігати їх від усього злого і недоброго.
Ще багато чорного кольору. Ним виражали смуток. А ще це колір нашої землі.
Недарма у пісні Дмитра Павличка співали «Два
кольори мої два кольори червоне то
любов , а чорне то-журба»
(Звертають увагу на зразки
рушників)
Учень Крім кольорів у вишивці рушників знайшли відображення
орнаменти у вигляді геометричних фігур (ромба, розетки, зірки) або зображення
рослин. Для того,щоб читати народні візерунки потрібні знання з історії,
фольклору.
Калина-дерево нашого українського роду. Оскільки ягоди калини
червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через те на
весільних рушника є могутні грони калини.
Виноград. Розкриває нам радість і красу створення сім’ї
Мак. З давніх часів на Україні святили мак і ним обсівали людей і
худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще
вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Квітка несе в собі
пам'ять роду. Дівчата, в сім’ях яких був загиблий, з любов’ю і сумом вишивали
узори маку.
Лілія. Це символ дівочих чарів, чистоти.
Чорнобривці. Для матерів чорнобривці – символ синівської
чоловічої сили, святості, чистоти, краси і добра. Тому ці квіти частіше
вишивають на чоловічих сорочках. Діти ж пов’язували ці квіти з образом матері,
материнської любові, символом отчого дому, Батьківщини.
Учитель. З давніх – давен кожна українська дівчина вміла
вишивати. І, ледь підрісши, починала вишивати рушники, шили з полотна чоловічі
і жіночі сорочки, а потім їх прикрашали вишивками – тому вони отримали назву
вишиванки. Довгими вечорами дівчата збиралися на вечорниці і вишивали, скільки
дум передумали за ті вечори, скільки разів мріяли про того, хто носитиме ту
сорочку.
Учень. Невідомо хто і коли вперше створив вишиванку. Але зразки
народної вишиванки в музеях Європи відносяться до 5 століття нашої ери. Ці
знання передавались із покоління у покоління. Наші пращури вважали , що
вишиванка має чарівну силу, захищає від ворогів тобто сорочка була оберегом.
Учень Коли жінки починали шити і вишивати сорочки, то чоловікам
не дозволялося заходити до хати. Це мало бути тільки у чоловічій день
(понеділок, вівторок, а найкраще у четвер), якщо у жіночий (середа, п’ятниця,
субота, неділя) то сорочка буде негарною. Не можна вузол на вишиванці лишати
тоді сорочка довго не носитиметься.
Учень: готуючись заміж кожна дівчина повинна була мати багато
різних сорочок-вишиванок. Іноді 50, 80 і понад 100 для потреб всього життя: для
буденної роботи, на свят, на весілля, на смерть. Чим більше дівчина мала
рушників, вишиванок, тим заможною вважалася сім’я і наречена.
Учитель: Довгими осінніми і зимовими вечорами дівчата збиралися
до хати вишивали, пряли, робили ляльки –мотанки і співали пісень. В піснях відображалося
все життя: радість, туга, печаль.
( дівчата співають українські
народні пісні: «В саду гуляла, квіти збирала», «Ой у вишневому садочку», «Ой
Марічко, чичері», «Била мене мати», «Ой у гаю, при Дунаю».
Учитель: А коли приходили свята одягали найкращий національний
одяг.
(хлопець і дівчина в національних
костюмах. Кожен розповідає про основні елементи свого одягу)
Учениця. Жіночий
національний одяг складається:
Вишитої сорочки, яку шили з двох шматків полотна. Вона була довгою,
вишитою біля шиї та на рукавах. Поверх сорочки одягали плахту (щось схоже на спідницю). Полотно до 4 метрів у довжину,
розрізали на 3 частини. Дві частини пришивали до третьої і обмотували навколо
талії, а зверху обв’язували запаскою (ніби фартух)
Запаска- незшитий поясний жіночий одяг, прямокутний кусок
вовняної або шовкової тканини з зав’язками. Дівчата носили тільки чорну
запаску, а заміжні жінки, ще одну спереду синього кольору.
Керсетка – жіночий одяг без рукава.
Вінок: із штучних або живих квітів (маки, чорнобривці,
волошки, жоржини, крокуси). До вінка прив’язували різноколірні стрічки.
Прикраси: намисто, буси. Кількість і розміри говорили про
фінансове становище родини.
Учень. Чоловічий національний одяг.
Чоловіча сорочка: колись була простою без вишивки і
носили її по штанах (на випуск).З часом почали вишивати. Низький стоячий комірець, невеликий розріз з
переду (пазушка) з вишитим візерунком (чорними або червоними нитками).
Застібалась на ґудзик або шворки (нитки). Заправляли в штани, які називали
–шаровари.
Шаровари. Полотняні або суконні, частіше червоного кольору,
широкі. Закріплювалися на тілі за допомогою поясу або шнурка.
Шапки: носили баранячі з сукна або шкіряні Шкіряну шапку
називали капелюх, шапку з баранів – кучма, шапку з вухами – клепання, капелюх з
соломи-бриль.
Взуття як чоловіче так і жіноче виготовляли із шкіри. Взуття з
високими халявами (чоботи)без каблуків. Іноді каблуки замінювала невелика
залізна підкова на п’яті .
Учитель: хлопці і дівчата співали пісень і танцювали
Слайд « Гопак»
Гопак – це традиційний український танець. Виникнення гопака
пов’язано із козаками Запорізької Січі у 16 -18 ст. Козак потрапляв на Хортицю
і його одразу скеровували на навчання читати, писати, грати на музичних
інструментах і танцювати гопак. Тому спочатку у ньому брали участь виключно
чоловіки. Гетьмани , взявши булаву, починали танцювати в центрі кола, а входячи
в коло козаки демонстрували свій характер, силу, спритність, мужність. Їх товариші
підтримували їх вигуками «Гоп» та «Гей».
Вважають, що звідси і походить назва танцю гопак. Гопак танець не простий . Це
своєрідна розминка під час якої відпрацьовували основні бойові елементи -
блискавичну швидкість, потужні удари рук і ніг. Декілька років таких танців
і хлопець перетворювався на справжнього
воїна, бо виконати такі рухи без натренованого тіла просто неможливо. Сам
козацький стрій ідеально підгодив для тренування. У шароварах не було спекотно,
до того ж зручно розтягуватися. Вишиванка, на відміну від кімоно, ніколи не
розхристується, а намотаний пояс захищає живіть і поясницю.
Жінки з’явилися в гопаку тільки в
його сценічному варіанті, але також одягнені в історичні костюми центральної
частини України (вишита сорочка, запаска, плахта, керсетка, загострені червоні
чобітки, вінок зі стрічками). Пересуваючись парами по колу , хлопці змагаються
у спритності, а дівчата їх заохочують до нових трюків і , відокремлюючись
скромно і гідно танцюють ліричну частину. Потім знову вступають хлопці – це
шквал відпрацьованих присядок , стрибків, обертів. Важливо, що цей танець ніколи не виконується наодинці.
Фінал гопака бурхливий, веселий, іскрометний і темпераментний.
У гопака вся українська душа. Цей
танець є візитною карткою українського народного мистецтва. Йому багаторазово
аплодували глядачі багатьох країн світу.
Учитель Ми живемо в Україні, вільній, волелюбній, мирній
державі, із своєю славною історією,
чудовими традиціями, культурою, звичаями. Усім серцем любимо нашу країну і хочемо , щоб
вона ставала сильною завжди була вільною і незалежною, щоб нарешті мир прийшов
на нашу землю.
Учні: вірш молитва
Боже, храни Україну,
Нам Україну храни!
Милу нашу, єдину,
Просимо, ти збережи
Чи то Карпат
височини,
Чи
глибину наших шахт,
Бодем молитись
невпинно
Серцем, душею, в
думках
Бачиш, на пагорбі сходу
Жевріють стяги, вогні…
Ні, вони нас не зупинять,
Доки вогонь у Душі!
Ми зло
здолаєм, поборем,
Ти нас
лише надихни
Чим же
браття та сестри
Прогнівали
Вищі Світи?
Ангели Божі, прошу вас,
Станьте щитом нам усім
Станьте щитом України
Й благословення пошліть
Будем ми
завжди хранити
Цінності наші
людські,
Лиш не лишіть
в самотинні,
Просимо вас,
дорогі!
Вірю, настануть в країні
Миру й Любові часи
Боже, храни Україну,
Нам Україну храни!