суббота, 27 февраля 2016 г.

                                                                                                                                                                                                                Виховна година 
Тема:    « Всім серцем любіть Україну свою».
Мета: розвивати знання про Україну, як незалежну державу з давньою славетною історією, багатою культурною спадщиною, власними традиціями, розвивати прагнення в учнів бути свідомими громадянами України, її патріотами, виховувати почуття гордості і любові до Батьківщини.
Обладнання: рушники, вишиті орнаменти, національний чоловічий і жіночий одяг, вишиванки, презентація.

                                              Хід уроку
Учитель.
І сотворив бог небо голубе, родючі землі, і зелені трави.
Дніпрові води й жито золоте. І райських птиць, що звуться солов’ями.
Людей чудових тут він поселив, і дав їм мову, що в душі співає.
І вільний дух в серця їм поселив, і рай назвав цей Українським краєм.
Нам пощастило народитися на цій чудовій землі, де проживають наші батьки,  батьки наших батьків. Тому ми цю землю називаємо нашою Батьківщиною, яку ми любимо,  цінуємо і поважаємо її  минуле та традиції.
                                      Любов у нас до Батьківщини
                                       Іде із серця глибини.
                                       Ми – патріоти України
                                        ЇЇ ми дочки і сини
Запитання: Як ви вважаєте патріотами своєї держави можуть бути тільки дорослі, чи й діти?:
Учень: діти
Запитання: А що потрібно дитині для того, щоб відчувати себе справжнім патріотом України, її громадянином?
-         Добре вчитися, щоб в майбутньому оволодіти спеціальністю та приносити користь.
-         Брати активну участь в житті класу та школи, щоб відчувати свою причетність до життя класу, школи.
-         Займатися спортом, щоб в майбутньому прославляти своє рідне місто, а можливо і країну, бути сильним та здоровим.
-         Поважати і шанувати старших людей
-         Приймати участь у різних акціях: «Напиши листа воїну», « Валентинки для бійців АТО», допомога теплими речами, продуктами харчування. Такими діями показували повагу і підтримку бійцям.
-         Вивчати рідну мову,  історію, звичаї, традиції , культуру українського народу, народні та державні символи.

Учитель:  Україна є незалежною , суверенною державою, тому вона має свої державні символи і пишається ними.
Зараз ви послухаєте одну легенду і зрозумієте про що йде мова.

Учень. (легенда)
За давньою легендою давно-давно жила собі одна жінка. І було в неї три сина. І росли сини чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Підросли вони і вирішили піти у світ і прославляти свою матусю. Вирушив в дорогу найстарший син. Мати на згадку про себе подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. І за трьохпроменеву корону, яка зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя, дали першому синові ім’я Тризуб
Настала черга середнього сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними ділами прославляв він свою матір і одержав середній син ім’я Прапор.
А там, де був найменший син, завжди лунала дзвінка, захоплююча пісня. Адже мама своєму наймолодшому сину подарувала гарний голос. І одержав молодший син за свій голос і великий спів ім’я Гімн. І з того часу ідуть поруч три брати Тризуб, Прапор і Гімн і прославляють рідну землю. І там де вони проходять, лунає урочиста пісня.

 Учитель: Я думаю, що ви зрозуміли про які символи нашої держави буде іти мова.     24 серпня 1991 р проголошено незалежність України Як кожна незалежна держава Україна має свої символи.

Учень:     Тризуб-герб України. Це ще родовий знак князя Володимира. З давніх часів тризуб шанують як магічний знак, своєрідний оберіг. Тризуб викарбований на монетах. Він символізував поділ Всесвіту на небесне, земне й потойбічне, поєднання природних стихій-повітря, води й землі.
Знак країни головний
Це тризубець золотий
Він – як сонце в небі синім
В ньому слава, в ньому сила
В нім священне  слово «воля»,
Що рятує від неволі.

Учень: До державних символів відноситься  Прапор. Державний прапор України був затверджений постановою Верховної Ради від 1992 року. Прапор складається з двох смуг: блакитної та жовтої, синє небо над золотою нивою. Блакитний - чисте небо, колір води, жовтий – багатство України - хліб, золотий степ, залитий сонячним промінням.
Якщо змішати ці кольори, то утвориться зелений колір - колір життя.
                             Прапор – це державний символ,
                             Він є у кожної держави
                             Це для всіх – ознака сили
                             Це для всіх ознака слави
                             Синьо жовтий прапор маєм
                              Синє небо, жовте жито
                              Прапор цей оберігає
                              Він святиня.
Учитель: Коли ми святкуємо день прапора?
Учень: 23 серпня.

Учень: третій державний символ Гімн - це урочиста державна пісня «Ще не вмерла Україна».  Слова гімну написані українським поетом Павлом Чубинським, музика Михайла Вербицького.  Жодному нашому творові української літератури не судилася така велична і трагічна доля. Велична , бо ньому втілена споконвічна мрія народу стати суверенним, здобути волю, незламна віра у відродження України. Трагічна, бо понад століття пісню – гімн переслідували, вбивали, забороняли, та як не намагалися-не вбили . Тисячі синів українського народу зі словами гімну на устах боролися і продовжують боротися за волю України. Тому гімн виконують стоячи. Він підносить дух українців. Цією піснею починається ранок, закінчується день. Всі найбільші події на території країни починаються з урочистого виконання гімну.
Слова палкі
Мелодія врочиста
Державний Гімн
Ми знаємо усі
Це наша клятва
Заповідь священна
Хай чують друзі й вороги
Що Україна вічна
 Незнищенна
Від неї лише світло навкруги.

Учитель. А ще народ України має свої споконвічні народні символи : мамина пісня (колискова), батьківська хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, лялька мотанка, калина біля вікна, верба біля річки, чорнобривці, що посіяла мама, український рушник.
Учень:  Український  рушник. Від сивої давнини і до наших днів, в радості і в горі рушник - невід’ємна частина побуту українців. Ознакою охайності і працьовитості кожної жінки була прибрана хата, а в ній чистий рушник. Не було жодної в Україні оселі, навіть найбіднішої, яку б не прикрашали рушники. Кожна господарка хотіла показати себе, яка вона майстриня. І чим більше висіло рушників, тим люди жили краще. Минають роки, але вишитий рушник так і посідає в Україні особливе місце і супроводжує протягом усього життя – і в радості і горі
Учень:З рушником вшановували появу на світ малюка. Маленьких дітей замотували в пелюшки, а зверху на пелюшки сповивали тонким, м’яким рушником , який називали сповивальником.
Учень: Накривали рушником хліб який постійно стоїть на столі. Зустрічають гостей хлібом і сіллю на вишитому рушнику (прояв високої гостинності і поваги до гостей)
Учень: Накривають кошики з паскою чи яблуками, коли несуть святити до церкви.
Учень: Рушник використовували і в обряді  будівництва хати. Потім ці рушники дарували майстрам.
Учень: коли сватали дівчину, то будучи згодною, вона подавала рушник сватам, а коли ні то гарбуза.
Учень: дарували на весілля. Красивий рушник приносив урочистість, створював гарний настрій на весіллі.
Учень давали на дорогу, обвішували новобранців з ніг до голови на знак побажання щасливої дороги й найскорішого повернення, як пам'ять про дім, побажання щасливого майбутнього.
Учень: в хаті обов’язково повинен бути рушник  оберіг. Він оберігав від домовиків. На таких рушниках з обох боків вишивали обереги і обов’язково так, щоб нитка не переривалась у вишивці. Цей рушник боронив хату від нечистей.
Учень Прибирали хату рушниками в кожній місцевості по своєму. Тому в Україні зафіксовано близько 100 технік вишивання . Для давніх рушників властиво один, два, рідше три кольори. Пізніше почали вишивати багатьма барвами. Але найбільше червоного кольору. Цей колір дуже любили наші прабабусі. Вони вірили в те, що цей колір буде оберігати їх від усього злого і недоброго. Ще багато чорного кольору. Ним виражали смуток. А ще це колір нашої землі. Недарма у пісні Дмитра Павличка співали  «Два кольори мої два кольори   червоне то любов , а чорне то-журба»
(Звертають увагу на зразки рушників)
Учень Крім кольорів у вишивці рушників знайшли відображення орнаменти у вигляді геометричних фігур (ромба, розетки, зірки) або зображення рослин. Для того,щоб читати народні візерунки потрібні знання з історії, фольклору.
Калина-дерево нашого українського роду. Оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через те на весільних рушника є могутні грони калини.
Виноград. Розкриває нам радість і красу створення сімї
Мак. З давніх часів  на Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Квітка несе в собі пам'ять роду. Дівчата, в сім’ях яких був загиблий, з любов’ю і сумом вишивали узори маку.
Лілія. Це символ дівочих чарів, чистоти.
Чорнобривці. Для матерів чорнобривці – символ синівської чоловічої сили, святості, чистоти, краси і добра. Тому ці квіти частіше вишивають на чоловічих сорочках. Діти ж пов’язували ці квіти з образом матері, материнської любові, символом отчого дому, Батьківщини.

Учитель. З давніх – давен кожна українська дівчина вміла вишивати. І, ледь підрісши, починала вишивати рушники, шили з полотна чоловічі і жіночі сорочки, а потім їх прикрашали вишивками – тому вони отримали назву вишиванки. Довгими вечорами дівчата збиралися на вечорниці і вишивали, скільки дум передумали за ті вечори, скільки разів мріяли про того, хто носитиме ту сорочку.
Учень. Невідомо хто і коли вперше створив вишиванку. Але зразки народної вишиванки в музеях Європи відносяться до 5 століття нашої ери. Ці знання передавались із покоління у покоління. Наші пращури вважали , що вишиванка має чарівну силу, захищає від ворогів тобто сорочка була оберегом.
Учень Коли жінки починали шити і вишивати сорочки, то чоловікам не дозволялося заходити до хати. Це мало бути тільки у чоловічій день (понеділок, вівторок, а найкраще у четвер), якщо у жіночий (середа, п’ятниця, субота, неділя) то сорочка буде негарною. Не можна вузол на вишиванці лишати тоді сорочка довго не носитиметься.
Учень: готуючись заміж кожна дівчина повинна була мати багато різних сорочок-вишиванок. Іноді 50, 80 і понад 100 для потреб всього життя: для буденної роботи, на свят, на весілля, на смерть. Чим більше дівчина мала рушників, вишиванок, тим заможною вважалася сімя і наречена.

Учитель: Довгими осінніми і зимовими вечорами дівчата збиралися до хати вишивали, пряли, робили ляльки –мотанки і співали пісень. В піснях відображалося все життя: радість, туга, печаль.
( дівчата співають українські народні пісні: «В саду гуляла, квіти збирала», «Ой у вишневому садочку», «Ой Марічко, чичері», «Била мене мати», «Ой у гаю, при Дунаю».
Учитель: А коли приходили свята одягали найкращий національний одяг.
(хлопець і дівчина в національних костюмах. Кожен розповідає про основні елементи свого одягу)
Учениця. Жіночий національний одяг складається:
Вишитої сорочки, яку шили з двох шматків полотна. Вона була довгою, вишитою біля шиї та на рукавах. Поверх сорочки одягали плахту (щось схоже на спідницю). Полотно до 4 метрів у довжину, розрізали на 3 частини. Дві частини пришивали до третьої і обмотували навколо талії, а зверху обв’язували запаскою (ніби фартух)
Запаска- незшитий поясний жіночий одяг, прямокутний кусок вовняної або шовкової тканини з зав’язками. Дівчата носили тільки чорну запаску, а заміжні жінки, ще одну спереду синього кольору.
Керсетка – жіночий одяг без рукава.
Вінок: із штучних або живих квітів (маки, чорнобривці, волошки, жоржини, крокуси). До вінка прив’язували різноколірні стрічки.
Прикраси: намисто, буси. Кількість і розміри говорили про фінансове становище родини.
Учень. Чоловічий національний одяг.
Чоловіча сорочка: колись була простою без вишивки і носили її по штанах (на випуск).З часом почали вишивати.  Низький стоячий комірець, невеликий розріз з переду (пазушка) з вишитим візерунком (чорними або червоними нитками). Застібалась на ґудзик або шворки (нитки). Заправляли в штани, які називали –шаровари.
Шаровари. Полотняні або суконні, частіше червоного кольору, широкі. Закріплювалися на тілі за допомогою поясу або шнурка.
Шапки: носили баранячі з сукна або шкіряні Шкіряну шапку називали капелюх, шапку з баранів – кучма,  шапку з вухами – клепання, капелюх з соломи-бриль.
Взуття як чоловіче так і жіноче виготовляли із шкіри. Взуття з високими халявами (чоботи)без каблуків. Іноді каблуки замінювала невелика залізна підкова на п’яті .
Учитель: хлопці і дівчата співали пісень і  танцювали
Слайд « Гопак»
Гопак – це традиційний український танець. Виникнення гопака пов’язано із козаками Запорізької Січі у 16 -18 ст. Козак потрапляв на Хортицю і його одразу скеровували на навчання читати, писати, грати на музичних інструментах і танцювати гопак. Тому спочатку у ньому брали участь виключно чоловіки. Гетьмани , взявши булаву, починали танцювати в центрі кола, а входячи в коло козаки демонстрували свій характер, силу, спритність, мужність. Їх товариші підтримували їх  вигуками «Гоп» та «Гей». Вважають, що звідси і походить назва танцю гопак. Гопак танець не простий . Це своєрідна розминка під час якої відпрацьовували основні бойові елементи - блискавичну швидкість, потужні удари рук і ніг. Декілька років таких танців і  хлопець перетворювався на справжнього воїна, бо виконати такі рухи без натренованого тіла просто неможливо. Сам козацький стрій ідеально підгодив для тренування. У шароварах не було спекотно, до того ж зручно розтягуватися. Вишиванка, на відміну від кімоно, ніколи не розхристується, а намотаний пояс захищає живіть і поясницю.
Жінки з’явилися в гопаку тільки в його сценічному варіанті, але також одягнені в історичні костюми центральної частини України (вишита сорочка, запаска, плахта, керсетка, загострені червоні чобітки, вінок зі стрічками). Пересуваючись парами по колу , хлопці змагаються у спритності, а дівчата їх заохочують до нових трюків і , відокремлюючись скромно і гідно танцюють ліричну частину. Потім знову вступають хлопці – це шквал відпрацьованих присядок , стрибків, обертів. Важливо,  що цей танець ніколи не виконується наодинці. Фінал гопака бурхливий, веселий, іскрометний і темпераментний.
У гопака вся українська душа. Цей танець є візитною карткою українського народного мистецтва. Йому багаторазово аплодували глядачі багатьох країн світу.
Учитель Ми живемо в Україні, вільній, волелюбній, мирній державі, із своєю славною історією,  чудовими традиціями, культурою, звичаями.  Усім серцем любимо нашу країну і хочемо , щоб вона ставала сильною завжди була вільною і незалежною, щоб нарешті мир прийшов на нашу землю.
Учні:   вірш молитва
Боже,  храни  Україну,
Нам Україну храни!
Милу нашу, єдину,
Просимо, ти збережи
                              Чи то Карпат височини,
                              Чи глибину наших шахт,
                              Бодем молитись невпинно
                              Серцем, душею, в думках

Бачиш, на пагорбі сходу
Жевріють стяги, вогні…
Ні, вони нас не зупинять,
Доки вогонь у Душі!
                                         Ми зло здолаєм,  поборем,
                                        Ти нас лише надихни
                                        Чим же браття та сестри
                                        Прогнівали Вищі Світи?
Ангели Божі, прошу вас,
Станьте щитом нам усім
Станьте щитом України
Й благословення пошліть
                                 Будем ми завжди хранити
                                  Цінності наші людські,
                                 Лиш не лишіть в самотинні,
                                  Просимо вас, дорогі!
Вірю, настануть в країні
Миру й Любові часи
Боже, храни Україну,

Нам Україну храни!